|
Роки проносяться, Життя пролітає. Відлітають у Вирій свідки страшної трагедії, покидають, щоб більше не повернутися в рідний край. Ростуть гробки на цвинтарі... Але пам`ять не вмирає. Поки ми памятаємо про те як жили наші діди прадіди доти буде цвісти дерево нашого роду.
|
Закрити |